Казино

Бернам проти дострокового звільнення: як уряд Британії шукає вихід з тюремної кризи

Премʼєр-міністр Великої Британії Енді Бернам заявив, що волів би взагалі не звільняти жодного вʼязня достроково, але через критичну переповненість тюрем уряд змушений шукати альтернативи – від прискорення депортацій до перегляду скандальних безстрокових вироків IPP.

13.08.2026 11:06 · Василь Сокір · AI-assisted draft / source research

Бернам проти дострокового звільнення: як уряд Британії шукає вихід з тюремної кризи

Премʼєр-міністр Великої Британії Енді Бернам заявив, що в ідеалі не хотів би бачити дострокове звільнення жодного увʼязненого, однак реальна ситуація з переповненими вʼязницями змушує уряд зберігати дію спірної схеми раннього звільнення. Про це він говорив у контексті резонансної справи вбивства поліцейського Ендрю Гарпера, коли зʼясувалося, що двоє його вбивць формально підпадають під нові правила дострокового виходу на волю.

Тиск родини Гарпера та суспільний резонанс

Історія загибелі констебля Ендрю Гарпера у 2019 році знову опинилася в центрі політичної уваги після повідомлень про можливість дострокового звільнення двох із засуджених за його вбивство. Родина загиблого і поліцейські асоціації публічно засудили таку перспективу, назвавши її несправедливою щодо памʼяті правоохоронця та його близьких. Ситуація викликала хвилю обурення у медіа й соціальних мережах та посилила тиск на уряд, який уже погодив масштабну програму раннього звільнення близько 6 тисяч вʼязнів із вересня.

Бернам пообіцяв родині Гарпера, що уряд шукатиме шляхи, аби найнебезпечніші злочинці, зокрема й засуджені за напад на поліцейських, не отримували переваг від нових правил. Водночас міністри визнають: повне виключення таких справ зі схеми без додаткових заходів загрожує колапсом тюремної системи.

Сентенсинг акт 2026 і межі маневру для уряду

Діюча схема раннього звільнення ґрунтується на положеннях Сентенсинг акту 2026 року, ухваленого попереднім складом парламенту як відповідь на хронічну нестачу тюремних місць. Закон передбачає перехід до моделі «заробленого просування», коли певні увʼязнені за нетяжкі злочини можуть вийти раніше за умови належної поведінки та участі у реабілітаційних програмах.

Сам Бернам раніше публічно захищав концепцію реабілітації і використання керованого дострокового звільнення як способу розвантажити тюрми. Але після історії з убивцями Гарпера премʼєр фактично опинився між двома обіцянками: не допустити виходу найтяжчих злочинців раніше строку і водночас не допустити ситуації, коли вʼязниці фізично не зможуть приймати нових засуджених.

IPP та іноземні засуджені як джерело додаткових місць

У своїх останніх коментарях Бернам окремо зупинився на питанні увʼязнених за безстроковими вироками IPP (Imprisonment for Public Protection). Ці вироки, скасовані для нових справ, але чинні для тисяч людей, давно критикуються юристами та правозахисниками через невизначеність строків. За даними уряду, понад дві тисячі людей досі відбувають покарання за такими вироками, часто значно довше за вихідний мінімальний термін.

Премʼєр вважає, що перегляд частини цих справ, насамперед щодо низького ризику рецидиву, може дати змогу звільнити частину місць у тюрмах без підвищення загрози для суспільства. Паралельно уряд вивчає можливість активніше використовувати депортацію іноземних громадян, засуджених у Британії, до країн їхнього походження – за умови наявності відповідних угод і гарантій дотримання прав людини.

Що буде з достроковим звільненням далі

Уряд уже анонсував перегляд критеріїв раннього звільнення, щоб уточнити, які саме категорії насильницьких злочинців та сексуальних правопорушників мають бути автоматично виключені зі схеми. Однак навіть міністри визнають, що будь-яке суттєве звуження списку без альтернативних кроків – перегляду IPP, розширення програм для жінок-вʼязнів, прискорення депортацій – може швидко повернути систему до межі повної відсутності вільних місць.

Таким чином, заява Бернама про те, що він «волів би не звільняти жодного вʼязня достроково», радше відображає політичне бажання і суспільні очікування, ніж можливу практику найближчим часом. Реальний курс уряду, схоже, полягатиме у спробі переорієнтувати схему: максимально обмежити її для найнебезпечніших злочинців, але розширити – для тих, хто вважається низьким ризиком і роками перебуває за ґратами без чіткої перспективи звільнення.

Для Британії це стає тестом не лише на ефективність управління переповненими вʼязницями, а й на здатність поєднати вимоги справедливості до жертв тяжких злочинів із прагненням зробити кримінальну юстицію більш гуманною та економічно стійкою.

Бернам проти дострокового звільнення: як уряд Британії шукає вихід з тюремної кризи

Тиск родини Гарпера та суспільний резонанс

Сентенсинг акт 2026 і межі маневру для уряду

IPP та іноземні засуджені як джерело додаткових місць

Що буде з достроковим звільненням далі

Джерела